Княгиня

Назва: Княгиня (Це ОФІЦІЙНА назва метеорита.)
Абревіатура: Офіційного скорочення цього метеорита не існує.
Спостерігання падіння: Так

Княгиня — кам'яний метеорит (хондрит, група LL5), загальною вагою понад 500 кілограмів. Є найбільшим з-поміж знайдених в Європі метеоритів у новітній історії. При проходженні щільних шарів атмосфери його було видно у формі яскравого боліда над територією сучасної Словаччини, містами Ліптовський Мікулаш, Шариш, Земплин і Пряшева. Подолавши близько двохсот кілометрів, приблизно о 17:00 9 червня 1866 року він вибухнув на висоті 40 км над с. Княгиня (Україна, Закарпатська обл., Великоберезнянський р-н.), розпавшись на більш ніж 1200 шматків, чим викликав короткочасний метеорний потік. Осколками обсипало значну площу в радіусі до 5 км. Основна маса метеоритного тіла (імовірно ядро), вагою в 279 766 грамів приземлилася за вісім кілометрів від с. Княгиня, на схилі гори Стінка (1078 м) в урочищі Чорні Млаки.
Через кілька днів цей осколок був знайдений жителем с. Княгиня Василем Крив'яником на глибині близько 2 метрів. При падінні ядро ​​розпалося на дві майже однакові частини, вагою 141833 і 137933 грамів, а від останнього шматка відколовся ще осколок вагою 2350 грамів. Незабаром про знахідку дізнався лісничий Великого Березного Антон Покорний. За його словами, він викупив у Крив'яника знайдений метеорит «за два воли, які той сам вибрав». Згодом, Покорний сам вигідно перепродав його Віденському імператорському музеєві (сучасний музей природознавства), в якому метеорит зберігається і досі.
У грудні 2009 року в старих архівних документах розкрилися нові дані про Княгиню, які вказують на вагому роль цього метеорита в розвитку гіпотези панспермії. Мова йде про публікації в науковому журналі «Sience» (1881 рік), у статті «Ч. Дарвін та відкриття доктором Ганом викопних решток організмів в метеориті», листування між Чарлзом Дарвіном та німецьким геологом Отто Ганом (Otto Hahn — не плутати з фізиком Отто Ганом). У ній, зокрема, німецький вчений стверджував, що в ході досліджень метеоритних осколків Княгині, ним були виявлені частки позаземних коралів, паразитів і рослин. Дані були перевірені і повністю підтверджені відомим зоологом Вейнлендлером. Вся інформація про дослідження опублікована автором у книзі «Die Meteorite (crondrite) und ihre Organismen» (1880). Зацікавлений історіями про найбільший метеорит в Європі, на місці його падіння в 1892 році побував сам Жюль Верн.
Закарпатською телекомпанією «М-Студіо» було знято документальний фільм про метеорити краю і, зокрема, про метеорит Княгиня. Пошук уламків триває досі, про недавню знахідку свідчить лот на інтернет-аукціоні жителя м. Берегова — шматок вагою 164 грами, ціною в 4500 доларів.
 
Найбільший метеорит в Європі
9 червня 1866 року о 17.00 в селі Княгиня Великоберезнянського району Закарпатської області упав метеорит (LL5 кам’яний, хондрит звичайний), який отримав назву “Княгиня” (Синоніми: Кnyahinya, Csillagfalva, Knahyna, Nagy-Bereszna). Місце падіння: N 48 054.000 E 22 024.000 Даний метеорит, не долетівши до Землі, розсипався на дрібні уламки на великій території. Після падіння було зібрано близько тисячі частин загальною масою майже 500 кг, які розійшлися по багатьох, головним чином, зарубіжних музеях. Найбільша частина метеорита була знайдена в урочищі «Чорні млаки». Головна маса сьогодні зберігається у Віденському музеї природної історії (Natural History Museum in Vienna).
Цей метеорит з’явився вогняною кулею над містом Липтовський Мікулаш, пролетів в східному напрямку над містами Шаріш, Земплін, Пряшів (Словаччина) і подолавши відстань більше 200 км розірвався біля с. Княгиня на висоті 40 км. на тисячу шматків, з яких дрібні шматки склали зовнішню частину метеорита, а два його великі утворення – внутрішнє ядро. Загалом впало до 1200 каменів. Найбільший уламок був знайдений за 8 км. від села Княгиня на схилі гори Стінка (1078 м.), на поляні „Чорна млака” (700-800 м. над рівнем моря) селянином Василем Крив’яником.
«В. Крив’яник розкопав грунт на цьому місці глибше 2 метрів, виявив великий уламок метеорита, вагою 279 кг 766 г. При падінні він розколовся на два шматки вагою: 141 кг 833 г та 137 кг 933 г. В свою чергу, від останнього відколовся ще один, менший, вагою 2 кг 350 г». Про знахідку довідався лісничий з Великого Березного Антон Покорний, котрий, за його словами, за «пару волів, яких сам для себе вибрав» Василь Крив’яник, купив і перепродав придбаний метеорит Імператорському музею у Відні. Саме цей кусок до сьогодні зберігається і є гордістю Віденського природничо – історичного музею.

Жюль Верн – «У гонитві за метеором»
В даний час місце падіння метеорита згадується в туристичних довідниках, а територіально воно входить до складу Ужанського національного природного парку. У 2007 році історичне місце падіння метеорита входило навіть до числа претендентів на “Сім чудес Закарпаття”. І саме тут, на місці падіння найбільшого в Європі метеорита «Княгиня», побував в 1892 році знаменитий французький письменник Жюль Верн.
Але “Княгиня” увійшов в історію не тільки як найбільший метеорит в Європі (хоча безумовно саме габарити зробили його знаменитим)! У грудні 2009 року тележурналіст Віктор Тар у старих архівних документах знаходить цікаві дані про закарпатський метеорит.
Виявляється, в 1881 році в журналі «Science» (Наука) було опубліковано матеріал під назвою: “Дарвін і відкриття доктора Гана викопних організмів в метеоритах”. У цьому матеріалі – листування між Чарльзом Дарвіном і Отто Ганом (німецький геолог Otto Hahn, не плутати з фізиком Отто Ганом), який стверджував що в метеориті “Княгиня” в 1880 році, після його докладного вивчення, він знайшов частинки позаземних коралів, паразитів і рослин (ці дані наведені Отто Ганом у книзі “Die Meteorite (chondrite) und ihre Organismen”, 1880). Ці докази Ган передав відомому зоологу Вейнлендеру, який підтвердив це відкриття. А після цього і сам Чарльз Дарвін, який вивчив знімки Гана, написав йому: «Здається важко буде сумніватися, що на ваших фотографіях дійсно є зображення живих істот і якщо вам вдасться переконати деяких вчених, то ви напевно зробили одне з найбільших відкриттів за всю історію людства!»

Вічний слід в історїї метеоритики
Метеорит “Княгиня” впав через 2 роки після знаменитого метеорита Оргейл (Франція, 1864), в якому в 1868 р. французький хімік П. Барлело виявив вуглеводи, що нагадують за структурою бджолиний віск, а також домішки, схожі на одноклітинні водорості, які існували на Землі близько 600 млн. років тому. Подібні сліди знаходили в багатьох метеоритах – найбільш відомі з них, зіграли ключову роль у становленні теорії панспермії – «Але» (1806), «Оргейл» (1864), “Мерчісонський» (1969), «Мюрейський» (1950), «Аллан-Хіллз» (1984), і, власне, як нам тепер стало відомо, закарпатський «Княгиня» (1866). Відносно ж достовірності отриманих результатів досліджень Отто Гана, як втім і наступних “відкриттів”, то повторні і ретельні аналізи метеоритів на вміст у них мікроорганізмів давали негативні результати. Але знахідки подібного роду стимулювали прагнення людини відповісти на питання про походження життя на Землі і сприяли утвердженню панспермії – гіпотезу космічного посіву життя на Землі, ідея якої була висловлена ще в V ст. до н.е. грецьким філософом Анаксагором (500-428 до н.е.) – життя виникло з насіння, що існує “завжди і скрізь”.
Незважаючи на спростовані з часом факти, що свідчать на користь панспермії, теорія продовжує жити і в наш час. Вона час від часу оновлюється і видозмінюється. Відповідно до одного з новітніх варіантів – “спрямованої панспермії”, життя на Землю було занесено мешканцями інших планет, які здійснювали міжпланетні і міжзоряні перельоти…